Андрій Попко

Партнер-Засновник PLP Law Group
Швидкий контакт

Вклад учасника (засновника) у вигляді досвіду виконання/надання робіт/послуг. Містика чи реальність?

Andrii PopkoКоментарі (0)

Вклад учасника

Друзі,

Доволі часто в рамках своєї професійної діяльності в галузі корпоративного права стикався із запитаннями клієнтів про те, а чи можливо при формуванні статутного капіталу товариства внести у якості вкладу одного з засновників товариства типу «лайфгак», як зараз це модно називати, а простими словами – певний унікальний, суб’єктивно з точки зору цього засновника)) досвід наприклад в організації  бізнесу. 

Отже в рамках цього допису вирішив дослідити це питання та власне поділитися з Вами цікавими висновками.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю згідно з нормами чинного законодавства формується за рахунок вкладів учасників (засновників) такого товариства. 

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю» (ЗУ Про товариства) розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

У відповідності до ст. 13 ЗУ Про товариства вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. 

У відповідності до ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. 

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Теза про те, якщо вклад учасників (засновників) формується саме майном, то таке майно повинно мати грошову оцінку затверджену самими учасниками (засновниками) на загальних зборах учасників (засновників) одностайним рішенням, так само підтверджується й ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України,.

Згідно ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

У відповідності до ст. 170 Цивільного кодексу України майном  вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 3 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” визначено поняття майнового права, а саме майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги. 

Наприклад, замовник будівництва  має майнове право на володіння, розпорядження чи  користування об’єктом будівництва, але право власності він отримає тільки тоді, коли об’єкт будівництва буде створений (побудований).

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦКУ  майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов’язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Ст. 424 Цивільного кодексу України визначено, що до майнових прав інтелектуальної власності, зокрема відносяться:

  1. право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
  2. виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
  3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
  4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

З вище окресленого можна зробити висновок, що права інтелектуальної власності учасника (засновника) можуть бути його майновими правами, а відтак вважаються майном учасника (засновника) та відповідають положенням ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 85, 139 Господарського кодексу України, ст.ст.  115, 170 Цивільного кодексу України.

Цивільним кодексом України визначено, що права інтелектуальної власності поділяються на майнові та особисті немайнові права. 

А чи відноситься досвід виконання робіт/надання послуг та похідні від нього до майнових прав інтелектуальної власності ? 

У відповідності до ст. 420 ЦК України передбачено наступний перелік об’єктів права інтелектуальної власності:

  • літературні та художні твори;
  • комп’ютерні програми;
  • компіляції даних (бази даних);
  • виконання;
  • фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
  • наукові відкриття;
  • винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
  • компонування напівпровідникових виробів;
  • раціоналізаторські пропозиції;
  • сорти рослин, породи тварин;
  • комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
  • комерційні таємниці.

Як бачимо, жодної позиції котра би вказувала на те, що ДОСВІД в певній інтерпретації може бути визначений як об’єкт права інтелектуальної власності, на жаль не існує. Як до прикладу це прямо визначається щодо баз даних (компіляція даних), що в розумінні  Закону «Про авторське право і суміжні права» є сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів. 

Найбільш близьким за змістом до ДОСВІДУ об’єктом права інтелектуальної власності напевно є раціоналізаторська пропозиція. 

Так, в тлумаченні Інструкції про порядок заповнення звіту про надходження та використання об’єктів промислової власності це пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, та передбачає створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу. 

Не зовсім дотичне, згодний. 

Проте є ще одна варіація терміну раціоналізаторської пропозиції – визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяльності (тлумачення відповідно до Наказу № 78 Міністра оборони України від 05.03.2001 року про затвердження Положення про патентно-ліцензійну, винахідницьку та раціоналізаторську роботу в Збройних Силах України). 

Ось це визначення вже дуже близько до змісту слова ДОСВІД. Тобто в ЗСУ Ваші «лайфгаки» теоретично можуть бути сприйняті як раціоналізаторські пропозиції ))

Проте не забуваємо, що кожна раціоналізаторська пропозиція має бути зареєстрована в якості об’єкту права інтелектуальної власності.

Отже, єдиним висновком, котрий можна зробити за результатами цього правового дослідження – ліпше перенесіть Ваші «лайфгаки» на бізнес-процеси Вашого товариства, створіть додаткову вартість, та відповідно отримайте більше дивідендів. 

Power. Loyalty. Professionals. 

***


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/emarketi/domains/corplawyerua.com/public_html/wp-content/themes/thesis_189/lib/classes/comments.php on line 43

{ 0 comments… add one now }

Leave a Comment

Previous post:

Next post: