Найменування і назва товаристваНайменування юридичної особи має обов’язково складатися з організаційно-правової форми та власної назви.

Організаційно-правова форма зазначається відповідно до класифікатора організаційних форм, наприклад Товариство з Обмеженою Відповідальністю (ТОВ).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, а також повне і скорочене найменування іноземними мовами.

В найменуванні юридичної особи можна використовувати: розділові знаки, символи та цифри.

Законом, зокрема, заборонено використовувати у найменуванні товариств:

  • повне чи скорочене найменування державних органів або органів місцевого самоврядування, або похідні від цих найменувань, або історичні державні найменування, перелік яких установлює Кабінет Міністрів України, – у найменуваннях юридичних осіб приватного права;
  • символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких встановлена Законом України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”;
  • інші терміни, абревіатури, похідні терміни, заборона використання яких передбачена законом.

Власна назва юридичної особи може складатися безпосередньо з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення. Власна назва товариства пишеться після організаційно-правової форми та береться у лапки.

Найменування товариства не може бути тотожним найменуванню іншого товариства, натомість назва – може. Наприклад, допускаються наступні найменування товариств різних організаційних форм, але з одноковою назвою: ТОВ “АБВ”, ПП “АБВ”, ГО “АБВ”.

Тому перш ніж створювати товариство з обмеженою відповідальністю з обраною Вами назвою, варто перевірити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, чи не існує зареєстрованого товариства з обмеженою відповідальністю з тотожним найменуванням.

Який статут обрати: модельний або індивідуальний ? 

На сьогодні в Україні при створенні товариства з обмеженою відповідальністю засновник або засновники мають право обрати за яким статутом буде здійснювати діяльність товариство. Товариство може діяти на підставі модельного статуту або на підставі індивідуального статуту.

Модельний статут – це установчий документ товариства з обмеженою відповідальністю, який має типову форму, що затверджена Кабінетом Міністрів України. Основною передумовою для використання товариством модельного статуту у своїй діяльності, зокрема, є заснування товариства одним засновником.

Перевагою його використання є те, що при внесенні будь-яких змін до відомостей про підприємство, наприклад, назва, місцезнаходження, види діяльності, склад учасників тощо, немає необхідності в підписанні нової редакції статуту.

Недоліком модельного статуту є його типова форма та неможливість додаткової регламентації корпоративних відносин між учасниками. Зокрема, неможливо:

  • зазначити в статуті положення щодо повноважень директора (наприклад, вчинення правочинів на значні суми, порядок прийняття рішень органами управління, визначення кворуму загальних зборів тощо);
  • змінити положення модельного статуту товариства, що до компетенції загальних зборів товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

При обранні модельного статуту товариству слід пам’ятати, що повноваження директора у договорах, актах та довіреностях, укладених товариством, будуть мати типову форму, а саме із зазначенням фрази «в особі директора, що діє на підставі Положення». В більшості випадків саме Положення державні реєстратори не вимагають, проте його варто розробити та затвердити, тому що воно буде потрібне при здійсненні подальшої господарської діяльності товариства.

Товариства, які обрали модельний статут, в будь який час можуть затвердити індивідуальний статут та перейти на нього. Плата за зміну відомостей про установчий документ не справляється.

Отже, за наявності декількох учасників та бажанні більш детально врегулювати питання виходу учасників, передачі часток, проведення зборів, формування виконавчих органів або інших питань, не варто застосовувати модельний статут. В такому випадку слід віддати перевагу індивідуальному статуту, затвердженому учасниками.

Статут підписується учасниками товариства, які голосували за рішення про затвердження першої редакції статуту чи про внесення змін до статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально. У разі внесення змін до статуту товариства загальними зборами учасників товариства приймається рішення про прийняття нової редакції статуту.

Реєстрація товариства. До кого краще звертатися: нотаріус або державний Реєстратор ?

На сьогодні в України можна зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю, звернувшись при цьому до нотаріуса або до державного реєстратора при районних, міських та міськрайонних Центрах надання адміністративних послуг.

Які ж відмінності між Нотаріусом та державним Реєстратором?

Нотаріус – це така сама уповноважена державою фізична особа на здійснення реєстраційних дій юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте на відміну від державного Реєстратора одержує плату за надання послуг правового та технічного характеру (порядку 1750грн або 60Евро за саму реєстрацію товариства).

Звертаючись до Нотаріуса з питанням щодо державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю вам не потрібно довго чекати у черзі, Ви можете попередньо домовитись про день та час прийому напередодні, лише зателефонувавши при цьому, що у випадку з державним Реєстратором зробити неможливо, адже прийом у нього здійснюється у порядку електронної черги безпосередньо в адміністративній будівлі.

При нагальній потребі отримання інформації про зареєстрований код ЄДРПОУ товариства нотаріус може повідомити вам таку інформацію вже через декілька годин після подання документів на реєстрацію.

Нотаріус у разі помилок в документах або їхньої неналежності негайно вкаже на це та запропонує внести необхідні зміни або переробити.  При зверненні ж до державного Реєстратора Ви маєте усвідомлювати ймовірність відмови у реєстрації, адже дії, що вчиняє державний Реєстратор, є геть заформалізованими, більше того, рівень освіченості державних Реєстраторів іноді є доволі низьким.

Утім, як я вже зазначав, головною перевагою звернення до державного Реєстратора, є те, що державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю є безкоштовною, адже фінансове забезпечення державних Реєстраторів здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

Коли мене запитують клієнти, чому саме форму ТОВ я пропоную для реєстрації бізнесу, я майже завжди відповідаю: «Ну, по-перше, це красиво» :))) І в цій відповіді, як не дивно, є сенс! Адже новий Закон про ТОВ, ТДВ дає усі підстави казати, що тепер ця організаційна форма набула «рис вродливості».

Сьогодні хотів би поговорити про одну з таких «рис», як корпоративний договір. Адже нарешті завдяки новому Закону наші товариства отримали можливість укладати такі договори за українським правом. Насправді, таку можливість ми отримали ще у лютому місяці відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» №1984-VIII  (далі – Закон 1984), котрим було вперше впроваджено інститут корпоративних договорів у нашій країні як для акціонерних товариства, так й для товариств з обмеженою відповідальністю. Проте, з набуттям чинності Законом про ТОВ, ТДВ втратять чинність усі положення Закону 1984, котрі стосуються корпоративних договорів для ТОВ, а відтак регулювання питань корпоративних договорів для акціонерних товариств у нас надалі відбуватиметься за Законом 1984, а Закон про ТОВ, ТДВ  регулюватиме правозастосування корпоративних договорів для ТОВ.

Складно переоцінити важливість подібних договорів для залагодження корпоративних відносин у товариствах та створення зрозумілих та передбачуваних умов співіснування як для учасників товариства, так й для третіх осіб (потенційних інвесторів, кредиторів товариства тощо).

Корпоративні договори іноді плутають із статутом. Утім ці два документи мають геть різну скерованість у своїх правових характеристиках. Так, статутом товариства встановлюються права та повноваження учасників, натомість корпоративний договір встановлює зобов’язання сторін договору щодо реалізації прав. Корпоративний договір на відміну від статуту встановлює взаємовідносини між певними або усіма учасниками товариства, тоді як норми статуту є обов’язковими для УСІХ учасників товариства. Корпоративний договір не може суперечити статуту, й навпаки.

Звертаю увагу, що Закон про ТОВ, ТДВ містить також положення про можливість укладення договору про створення товариства.  Якщо корпоративний договір укладається УЧАСНИКАМИ товариства для регулювання взаємовідносин вже в рамках існуючого товариства, то договір про створення регулює відносини ЗАСНОВНИКІВ товариства в питаннях зокрема формування статутного капіталу, строків та порядку внесення вкладів тощо. Цей договір за замовчанням діє до дати державної реєстрації товариства, ПРОТЕ інше може бути встановлено або самим договором, або випливати із суті самих зобов’язань за договором. На мою думку, задля убезпечення засновників товариства від подальших несподіванок в поведінці того чи іншого учасника, та сформувати умови провадження спільної діяльності в рамках товариства як то кажуть «на бЕрезі», напевно вельми корисним було би передбачити, що такий договір про створення товариства діє до моменту укладення корпоративного договору, а надто, навіть передбачити певні істотні умови корпоративного договору.

Ну що ж, доброго усім дня!

Сьогодні насправді по-весняному теплий гарний день, котрий надихає мене розпочати спілкування з Вами в рамках мого нового тематичного блогу.

Якщо Ви читаєте цей допис, напевно Ви зацікавилися тематикою мого блогу і Вам не байдужі питання заснування компаній в Україні, їхньої подальшої діяльності з аспектами та нюансами корпоративного права та управління,  а відтак, обіцяю Вам багато корисної та цікавої інформації з цього приводу.

Одразу хочу омовитися, що усі питання, котрих я буду торкатися у своїх дописах та котрі будуть присвячені товариствам з обмеженою та додатковою відповідальністю, мною розглядатимуться, коментуватимуться, виключно в рамках нового Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі на блозі – Закон про ТОВ, ТДВ.).

Отже, почати хочу із загальної інформації щодо існуючих організаційно-правових форм для реєстрації та ведення бізнесу в нашій країні.

Так, нарівні з такими формами товариств як товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство існують і не зовсім звичні для ведення бізнесу товариства, такі як повне товариство,  командитне товариство та товариство з додатковою відповідальністю.

Для порівняння, За статистичними даними станом на 01/04/18 в Україні кількість зареєстрованих 

  • товариств з обмеженою відповідальністю складає біля 600 000, 
  • акціонерних товариств – до 15 000, натомість на порядок менше 
  • повних товариств – 2 757, 
  • товариств з додатковою відповідальністю – 1 421, ну й, власне,
  • командитних товариств – 376.

Тож буквально трішки оповім про особливості цих не дуже розповсюджених форм реєстрації бізнесу.

Отже, Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ)

господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, учасники якого несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства у розмірі своїх вкладів  до статутного капіталу, а у разі недостатності – також своїм майном у визначеному статутом товариства в однаково кратному розмірі до внеску кожного з них. Тому власне назва цієї форми і містить словосполучення «додаткова відповідальність».

Як бачимо, це такий собі різновид товариства з обмеженою відповідальністю. Основною відмінністю цієї форми від найбільш розповсюдженої форми, ТОВ, є саме ця додаткова відповідальність учасників. Проте розмір цієї відповідальності нічим не обмежений як в мінімальному розмірі, рівно і як у максимальному. Іншими словами ця додаткова відповідальність може складати 1 гривню на кожного учасника.

У разі визнання банкрутом одного з учасників ТДВ його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками цього товариства пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі.

За Законом про ТОВ, ТДВ максимальна кількість учасників у ТДВ не обмежена.

Характер системи органів управління ТДВ, власне як і відсутність вимоги до мінімального розміру статутного капіталу, нічим не відрізняється від органів управління ТОВ, так само збори учасників, директор або дирекція, а також наглядова рада, якщо її створення передбачене статутом.

Загалом норми Закону про ТОВ, ТДВ, що стосуються товариств з обмеженою відповідальністю застосовуються до товариств з додатковою відповідальністю, якщо вони не суперечать нормам Закону щодо останніх.

Повне товариство

Товариство, в якому всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова “повне товариство” або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слів “повне товариство”.

Цей вид товариства є умовним розвитком ТДВ, адже у цьому товаристві учасники несуть відповідальність УСІМ свої майном. Ведення справ повного товариства, на відміну від інших товариств, де вищим органом управління є збори учасників та існують виконавчі органи, здійснюється або всіма учасниками, або одним, чи декількома, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень визначається дорученням, яке повинно бути підписаним іншими учасниками товариства.

Командитне товариство

Товариство, яке включає поруч з учасниками, які несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства усім своїм майном, також учасників, відповідальність яких обмежується лише внесками у майно товариства.

Отже це, як бачимо, у свою чергу є умовним продовженням Повного товариства. На відміну від України, в західних юрисдикціях, наприклад у Польщі, така форма є доволі розповсюдженою.

У товаристві є Дійсні члени і Вкладники. Дійсні члени за своїми правами, відповідальністю нічим не відрізняються від учасників повного товариства. Вони точно так само несуть, наприклад, солідарну відповідальність за борги усім своїм майном. Кожен з дійсних членів має право виступати від імені товариства,укладати будь-які угоди. Тільки дійсні члени, які відповідають усім своїм майном, мають право приймати рішення, направлені на використання спільного майна товариства. Вкладники ж права голосу не мають. Вони є лише учасниками у розподілі прибутку на свій вкладений капітал. Частина прибутку, яка виділяється вкладникам командитного товариства, виплачується їм у вигляді процентів на їхні внески.

Наприкінці хотів би завважити, що усі ці форми товариств, які я зазначив, є діючими, а їхня державна реєстрація лише у певних аспектах відрізняється від реєстрації ТОВ, та є такою ж швидкою. Утім, на відміну від вже вдосконаленого законодавства, що регулює діяльність  ТОВ та ТДВ, повні та командитні товариства наразі залишаться на існуючих засадах функціонування.

20 квітня PLP Law Group за підтримки Міжнародного товариства польських підприємців в Україні провели семінар на тему: “Новий Закон України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.  У своїй доповіді я представив основні новели закону, серед яких: новий порядок формування статутного капіталу товариства, особливості виходу учасника з товариства, запровадження інститутів корпоративних договорів.

Передбачається, що новий Закон про ТОВ сприятиме покращенню інвестиційного клімату, створенню нових підприємств та гарантуватиме учасникам ефективні механізми запобігання та вирішення корпоративних конфліктів.

Andrii Popko